Писемні джерела лінії Каґ’ю

Писемними джерелами, на які спирається лінія Каґ’ю, є загальнобуддійський канон Канґ’юр, що тибетською означає «перекладені слова Будди», що складається із вчень, які передавав Будда Шакьямуні, та Тенґ’юр – «перекладені трактати», що є зібранням коментарів до Канґ’юра, складених давньоіндійськими буддійськими майстрами, що були перекладені із санскриту на тибетську мову. Канґ’юр складається із 7 розділів, 108 томів та 84 000 вчень, а Тенґ’юр нараховує 254 томів та три з половиною тисячі текстів.

Один з томів Канґ’юру

Лінія Каґ’ю також нараховує сотні томів трактатів власне майстрів Каґ’ю: індійських махасидх Тілопи та Наропи, тибетських йоґінів Марпи, Міларепи, Ґампопи, усіх Кармап та інших великих майстрів. Одними з найбільш визначних робіт тибетських майстрів Каґ’ю є твори Марпи, «Ваджарні пісні» Міларепи, «Зібрання творів» Ґампопи та Кармап, а також багато інших робіт, що є зачисленими аби бути перелічені.

Кармапи відіграли провідну роль у збереженні лінії завдяки своєму внеску у написання трактатів. Наприклад, Перший Кармапа Дюсум Кх’єнпа (1110-1193), Другий Кармапа Карма Пакши (1206-1282) та Дев’ятий Кармапа Ванґчук Дордже (1556-1603) відомі своїми винятковими досягненнями в практиці медитації та творами, присвяченим різним аспектам цієї практики. Третій Кармапа Ранґжунґ Дордже (1284-1339), Сьомий Кармапа Чодрак Ґ’яцо (1454-1506) та Восьмий Кармапа Мікьйо Дордже (1507-1554) славетні завдяки своїм схоластичним роботам, що містять коментарі до сутр і тантр. Десятий Кармапа Чоїнґ Дордже (1604-1674) відомий як видатний художник та поет.

Пізніше, у XIX столітті, славетний майстер Джамґон Конґтрул Великий (Джамґон Конґтрул Лодро Тайе) (1813-1899) зібрав твори майстрів Каґ’ю у єдиний збірник під назвою «Скарбниця мантри школи Каґ’ю», що став одним із головних джерел настанов, тантрійських посвят та садхан, що є духовним надбанням лінії.

Повернутися до розділу «Лінія Каґ’ю»